Малий Ґорґан

Яху підкинула допис про фаворитизм в сімʼях. Ну, про те, що, коли більше одної дитини, то хтось з дітей є фаворитом ("більше любимо", більше вибачаємо, надаємо перевагу і т. д.), а навіть якщо ні, то діти сприймають, що фаворитами є не вони, а брат/сестра. Але останнє то уже психологічні моменти, в реалі повної гомогенності не буває, так що, якщо у вас, скажімо, двоє дітей, то хтось один з них -- улюбленець. Я читав статтю в HuffPost, яка розповідає про статтю пари вчених з, of all places, Brigham Young University, яка, в свою чергу, є оглядовим мета-аналізом кількох десятків уже справжніх статей на тему. Сподіваюся, ніде з ідеологічних причин сильно не прибрехали, але не впевнений, в якому місці меседж втратив важливу компоненту. Я це до чого -- далі в статті наводяться дані про те, як буття фаворитом впливає на подальшу долю дитини. Кому цікаво, спробуйте вгадати: як відрізняється стан і майбутня доля дітей, які були фаворитами в родині? Щоби не було спойлерів, заховаю решту допису.
( Клацніть сюди, коли сформулюєте для себе відповідь і захочете читати далі )

Сьогодні я навчився нової SQL команди: QUALIFY (посилання на документацію Snowflake, але у великої трійки хмарних провайдерів воно теж є). Яка зручна штука, коли треба виділити лише один рядок за підпараметром (особливо, конкретний рядок, наприклад, перший чи останній в часі)! Раніше, щоб досягнути того ж ефекту доводилося робити додаткову тимчасову табличку робити, а тут можна без неї, просто і елеґантно. Правда, спарк sql, з яким мені донедавна доводилося переважно воювати, такого не має, але чого хорошого від спарку чекати?

Отак. Хоч якась хороша новина в житті :) А ви, якщо раніше про цей Qualify не знали, то тепер знатимете.

Вихідні, нічо не стається, кудась їхати нема сили, поспілкувався з дітьми про їхні школи, потім здуру подивився випадкових шортсів на ютубі і, потім, вслід думкам звідтам, побавився в вікісерфінг про всякі популярні дискусійні шахрайства і когнітивні і логічні хиби. Кілька спостережень:

1. Виявляється, англійською придумали назву для доброго старого заздрісного свиножлобства: do-gooder derrogation. (Дуже популярна риса в багатьох суспільствах. На жаль, у нас теж. На жаль, риса поширена навіть серед поза тим нормальних людей. Розпитайте волонтерів, що військових, що звичайних.)

2. Не знаю, як ютуб вгадує, які шорти підсовувати кому (search'ів-то я ніяких там не роблю, крім fiink'и і часом одного-другого трейлера якогось кіна,..., ну ще, шукав огляд кількох матчів ЧС), але мені чомусь вирішило показувати на 50% Джордана Петерсона і наполовину від інших 50% –– якихось подібних діячів, лише набагато примітивніших і вже ну геть випукло ідеологічних.

3. Викладання гуманітарних предметів і, взагалі, виховання (ок, те, що вони самі вважають вихованням) у відомих мені американських школах (та і університетах... та і просто дискурс такий) -- суцільний презентизм а.к.а. груповий д'артаньянізм ("ми д'артаньяни, вони - гівно"). Але то не лише в американських школах, воно всюди так, просто десь його лише багато, а десь воно уже тотальне, як ото в совку. Але, в принципі, того ж презентизму (ок, змішаного з помилкою історика) неміряно навіть в трактуванні історично недавніх подій. Я тут не лише про очевидні близькі мені приклади як то автоматичне засудження всіх, хто співпрацював з німцями в Другій Світовій війні, або автоматичне з засудження всіх, хто в тій же війні співпрацював з москалями, а і про набагато ближчі події, скажімо діяльність політиків дев'яностих, та і двотисячних. Насправді, з цим треба бути обережним, бо рано чи пізно люди бачать, коли їх намагаються вдурити, і гавтоматично займають протилежну позицію, навіть, якщо вона ще гірша. Хоча б тому, що два рази підряд подумати -- це ж набагато важче, ніж один раз, от воно і тойво.

4. Повертаючись до того ж Петерсона -- нє, ну крутий же чувак. Якби не надмірна фіксація на деяких ідеях і не необхідність прогинатися під певну аудиторію, то до моменту загострення своїх психіатричних проблем був би просто молодець. Та навіть і після загострення, він з тих, кого треба дивитися і вчитися -- один з кращих диспутантів, ... дискусерів.., хрін його знає, як воно правильно називається, в цих ваших інтернетах, якщо не кращий. Принаймні, в 100% його онлайн дискусій усіх типів я ні разу не бачив, щоби хтось з його опонентів зумів бути переконливішим або хоча би візуально розумнішим. (Альтернативні пояснення: або його промоутери -- генії і не підпускають до нього розумних опонентів, або його прихильники захопили інтернет і витерли звідтам всі його невдачі. Малореальні альтерантиви.) Цікаво, все таки, що там у нього в голові, нагадує мого покійного викладача філософії в Чернівцях, був такий Степан Миколайович Вовк... навіть візуально подібний. Молодий доктор/професор, дуже розумний, дуже уважний співрозмовник, дуже швидко реагує на стимули і агументи..., потім у нього діагностують шизофренію, і воно починає сповзати, але коли він мене вчив, то прояви шизи були відносно рідко. Тим не менше, говорить-говорить... і час від часу виявляється, що несе якусь дивну муть, ябо вірить в щось незрозуміло дивне і раціоналізує все навколо цього. Розповідали, ще років через 5 додалася сильна паранойя, словом, там все сумно, але то я відволікся. Сподіваюся, у Петерсона буде все добре, і він зможе продовжувати робити корисну справу: виявляти і демонструвати на публіку існування і ідіотизм деяких аспектів крайньо-лівого дискурсу. Шкода, нема аналогічно інтелектуальної фігури серед носіїв більш соціально-ліберальних поглядів.

5. До речі, у Петерсона же почув принцип, якого і сам намагаюся дотримуватися, і пробував навчити своїх співробітників з тими ж самими аргументами, які в Петерсона: не бійтеся задавати "дурні питання". Бо у 80% випадків 80% оточення буде мати те ж саме запитання, просто боятиметься його задати, аби не виглядати дурним. А так ви запитаєте, почуєте відповідь, і станете трохи менше дурними. Сказав би "золоті слова", але хвалитися нефайно :) Тому, до речі, у всякому колективі дуже важливо мати людину трохи аутичного складу поведінки, яка не боїться запитатися одне-друге-трете.

Якось раніше не чув цього слова, оце вчора випадково взнав.

Moppet == карапуз

Прочитав десь (думав, що у мі3ча, але не можу знайти, де), що британські вчені (саме вони) виступили з думкою, що одною з причин росту кількості аутистів є те, що в сучасному світі людям "математичного складу ума", стало легше знайомитися між собою. У них часто легка форма аутизму, якщо лише один з батьків такий, то ще нічо, а як обоє, то в дітях воно підсилюється і вуаля. Оскільки посилання там було на щось типу статті на БіБіСі 11-річної давності про заяви якогось доктора Барона-Когена (уже хи-хи), я подумав, що то чергова фантазія на парі спостережень, як півроку тому вилізло в статті про емпатію. Подумав, але, перевірив, що пишуть в науковій літературі. Перевірив... і охрінів. Черговий доказ, що весь цей прогрес нам (гомосапієнсам) лише шкодить.
Так, 10 років тому у доктора Барона-Когена з Кембріджу були статті про те, що характерна для науковців "схильність до систематизації" продовжує (неперервний, якщо ви не знали) аутичний спектр, а що останнім частом вченим стало легше женитися між собою, бо стало більше можливостей (не в останню чергу тому, що стало більше жінок-вчених), то от на дітях воно і відбивається. Але що там читати старі статті, то я подивився нове, і ТАКОГО НАКОПАВ.... Словом, люди самі собі поглиблюють свої ями.

( Ось тут картинка, пояснення і кілька висновків. )